Є така думка, що в селі Бочечки нічого цікавого з історичної точки зору немає. Але в Бочечках кожна вулиця, кожен будинок мають власне обличчя, ім’я, біографію. А школа взагалі – історична пам’ятка. Панський маєток на околиці села з великими вікнами, колонами, просторими кімнатами… Залишився він нам у спадок від панів.
Земля, на якій побудована школа, належала панам Львовим, які колись володарювали на наших землях, – Андрію Івановичу та Марії Дмитрівні. Ця родина мала доньку Ганнусю, яка полюбляла подорожувати за кордон. Саме звідти вона і привезла проєкт будівлі нового маєтку. Будували споруду власні кріпаки, селяни, а також майстри з м. Путивля. Побудували за одне літо.
Двоповерховий будинок з білосніжними колонами, балконами в стилі класицизму засяяв на околиці Бочечок восени 1866 року. Протягом року кожна кімната будинку була наповнена теплим повітрям: влітку їх зігрівало сонце, а взимку – чудо-печі. Піч опалення була розташована під будинком і обігрівала стіни приміщення. Ходи розміщалися у стінах, куди поступало гаряче повітря. І ніякі зимові морози не були страшні господині.
Ганну Андріївну Львову поважали всі: і кріпаки, і селяни. Адже людей вона не ображала, розраховувалася вчасно, бо мала два цукрові заводи, ліс, власну землю.
У той час, коли господарювала Ганна Андріївна, вона часто влаштовувала розкішні бали. Про це нам нагадує у школі велика бальна зала. Ніжна чарівна музика линула бочечківськими вулицями, а гості кружляли у вальсі. Розкішні бальні сукні, строгі чорні костюми, вишукані зачіски чарували зір. Сьогодні в цьому залі кружляють у танку і наші учні, линучи в думках у минуле. Згадують старожили Ганну Іванівну Львову добрим словом. Не стало її в 1912 році. Чуйну княгиню прийшло ховати все село. А її казковий будинок – добра згадка про неї й сьогодні. Після Великої Жовтневої революції в цьому будинку був облаштований сільськогосподарський технікум, який працював до 1934 року. Студенти вели активну культурно-масову роботу на селі, брали участь у ліквідації неписемності, читали лекції, проводили бесіди. У 1935 році це приміщення перебудували для сільської школи, де вона знаходиться й зараз.
Під час Великої Вітчизняної війни будівлю школи захопили німці. Тут вони утримували полонених. Після звільнення села німці, відступаючи, підпалили споруду. В результаті згорів лише дах, який вже згодом було відновлено.
Архітектура палацу
Кам’яний двоповерховий палац знаходиться на околиці невеликого села посеред ландшафтного парку, площа якого 10,4 га. Упродовж ХVІІІ-ХІХ ст. селом Бочечки, яке тоді належало Путивльському повіту Курської губернії, володіли князі Львови. Вони в 1745 році заклали маєтковий парк на регулярній основі, який мав строго осьову композицію. З часом парк перетворився на ландшафтний. Зараз в ньому ростуть липа, дуб, клен, осокір, а також різноманітні кущі.
Палац збудовано в 1866 р. в стилі високого класицизму на замовлення господинині маєтку – княгині Львової. Автор проєкт невідомий. В 1880-х роках селом володів підполковник князь Олександр Миколайович Львов, в палаці було реконструйовано фасади, після чого вони отримали деякі риси, притаманні неоренесансному стилю. За радянської влади в палаці було облаштовано сільську школу. При цьому було повністю втрачено декор інтер’єрів, а також коринфські капітелі колон і пілястр паркового фасаду.
Палац розміщено на продольній осі парку. На його симетричні фасади орієнтуються осі головної паркової алеї та під’їзної алеї, яка закінчується традиційною для класицизму круглою клумбою з круговим об’їздом перед парадним фасадом палацу.
Палац має дуже компактну розпланувально-просторову композицію. Він прямокутний в плані, з масивною півротондою танцювального залу, яка виступає на парковому фасаді. Під бічними частинами корпусу є підвали.
Спершу розпланування обох поверхів було анфіладним, зараз воно коридорне з двостороннім розміщенням класів. Танцювальний зал двосвітний, з балконом на колонах.
Парадний фасад виконано в класицистичних архітектурних формах. Будівля має високий, енергійно профільований цоколь, міжповерховий карниз. Площини фасадів першого та другого поверхів рустовані, причому перший поверх має глибокий рельєф. Передній фасад має три кріповки: середню – на три вікна і бокові – одновіконні. Всі вікна першого поверху прямокутні, розміщені в неглибоких нішах, мають рельєфно виділені замкові камені. Вікна другого поверху різноманітніші: в кріповках – арочні, з горизонтальними імпостами, архівольтами та замковими каменями, на западаючих площинах – прямокутні, з горизонтальними мандриками. На осі парадного фасаду влаштовано широкі прямі східці. Над ними був балкон з балюстрадою (зруйновано у 1988 р.).
Головним акцентом паркового фасаду є напівротонда танцювального залу, оточена колонною галереєю. Ротонда має дещо іншу структуру стіни, ніж решта корпусів: високі прямокутні віконні та дверні пройоми першого ярусу і «ампірні» сегментні вікна другого ярусу.
Палац збудований із цегли на вапняково-піщаному розчині, побілений. Перекриття плоскі балочні, підлога з дощок, вальмовий дах на дерев’яних стропилах вкритий шифером.
У 2010 році було реконструйовано фасад та дах маєтку.
Палац княгині Львової є унікальним для Сумщини зразком маєткового будинку епохи високого класицизму. Пам’ятка включена у Звід пам’яток історії та культури України (том «Сумська область»), проте досі не поставлена на державний облік і не внесена в Державний реєстр нерухомих пам’яток України.
